Громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ»  — це незалежна неурядова організація, заснована у 1992 році і зареєстрована в Управлінні юстиції м. Києва в 1993 році. У вересні 1997 року організація набула статусу юридичної особи.

Історія «ЕкоПраво», мабуть, не є захоплюючою, але вона могла б допомогти новоствореним громадським організаціям зрозуміти: немає значення, коли ви розпочали свою діяльність, головне, що і як ви збираєтесь робити.

Влітку 1992 року неурядова голландська організація Milieukontakt Oost-Europa проводила в Будапешті конференцію «Екологічне законодавство та правові можливості громадських організацій у захисті навколишнього середовища». Представником від українських НГО був Борис Васильківський. Доволі цікава і незвична як на той час тема конференції підказала йому ідею створення в Україні громадської еколого-правової організації, яка надала б можливість захищати довкілля не методом масових акцій і тиску, а шляхом застосування правових інструментів щодо порушників екологічного законодавства. Ідею Бориса підтримав Петро Рощенко, кандидат юридичних наук, який на той час працював в Академії Внутрішніх Справ викладачем екологічного права.

Першим кроком нашої діяльності у вивченні сучасного стану еколого-правової проблеми та інформуванні громадськості було видання в грудні 1992 «Еколого-правового бюлетеня» (за підтримки голландської неурядової організації Milieukontakt Oost-Europa та ISAR). В травні 1993 року знову ж таки за підтримки Milieukontakt Oost-Europa під Києвом у Феофанії відбулась перша конференція «ЕкоПраво». Серед учасників цієї конференції були тепер вже багатьом відомі керівники організацій мережі ЕКОПРАВО Світлана Кравченко (Президент благодійного фонду «Екоправо-Львів») та Олексій Шумило (Голова організації«ЕкоПраво-Харків»).

ЕкоПраво-Київ активний учасник міжнародних процесів з охорони довкілля, в тому числі всеєвропейського процесу „Довкілля для Європи”. ЕкоПраво-Київ є членом Європейського Еко-Форуму (Пан-Європейська коаліція екологічних громадських організацій), WECF (Жінки Європи за спільне майбутнє), ANPED (Північний Альянс за сталий розвиток) та засновником мережі НУО регіону СЄКЦА „За чисте повітря та сталий транспорт”.