Шляхом економічної екологічної глобалізації
Борис Васильківський,
Олена Паніна
"ЕкоПраво-Київ"

/переклад/

Явище економічної глобалізації протистоїть екологічній глобалізації. Глобалізація потребує нового підходу у пошуках підґрунтя для отримання фундаментально відмінної точки зору, або, навіть ідеології стосовно взаємозв’язку обох з них. Залучення незалежних держав співдружності до глобальних процесів, включаючи ВТО та ряд організацій і конвенцій з питань довкілля, надає процесу глобалізації специфічних характеристик і особливостей.

У сучасному світі економіка відіграє провідну роль. Процес глобалізації керується перш за все економікою; не існує кордонів для розвитку та процвітання бізнесу, що формує найбільш сприятливе підґрунтя для розвитку торгівлі - це найголовніші характеристики економічної глобалізації, що зараз часто зветься "глобалізмом". Економічну політику у світі створюють головним чином гіганти, такі, як Всесвітня Торгівельна Організація (ВТО) та МВФ. ВТО була заснована у 1994 році і це викликало неоднозначні відгуки серед світової спільноти. Деякі вітали її, інші виступали проти неї. Вітали її Транснаціональні Компанії та уряди, що встановлюють правила світової економіки. Пересічні громадяни та громадські організації, які, поряд з іншими, були занепокоєні станом довкілля, висловлювали тривогу. Згідно з думками останніх, глобальна торгівля та її представники керують світом, але фактично економічний розвиток не сприяє ні суспільному благу, ані добробуту окремої людини. Глобалізм зосереджений на особливій рисі людської істоти, тобто на споживчій.

Наразі, що ж таке зелений рух? Хто б що не говорив, але він по суті є проявом глобалізації. Але мало хто заперечить, що це позитивна форма глобалізації незалежно від слабких сторін, які існують у сфері охорони навколишнього середовища. Екологічна глобалізація, безсумнівно, є "правильною колією" в універсальній глобалізації, і вона може зробити внесок у виконання істинних завдань сталого розвитку.

Сьогодні кожна держава має право на захист природного середовища, і ВТО визнає таке право. Захист глобальних природних ресурсів якнайменше забезпечується правилами міжнародної торгівлі. Особливо тому, що екологічні угоди, які в основному зосереджені на захисті глобальних природних ресурсів, залишають бажати кращого. Недотримання положень міжнародних екологічних документів не має негативних економічних наслідків для урядів, і є, скоріше за все, моральним явищем, в той час коли невиконання норм ВТО може призвести до суворих економічних (штрафних) санкцій. Жоден уряд (навіть могутній) не може ігнорувати претензій ВТО, що тим самим робить вплив ВТО особливо вирішальним для країн СНД.

Для створення деякої протидії торгівельним правилам країни - члени ВТО потребують чіткого законодавства стосовно екологічної сфери. У дійсності, таке законодавство дуже важко виробити. Транснаціональні компанії мають достатньо засобів лобіювання для досягнення своїх цілей на національному рівні. Вони можуть лобіювати законодавство, що є сприятливим для бізнесу , при незначній опозиції з боку екологічних громадських організацій. Національні закони, що застосовуються для виконання міжнародних екологічних угод, стають все більш важливими, наприклад, Картахенський протокол про біологічну безпеку дозволяє досягти значної гнучкості дії цих законів. Якщо цілі протоколу порушуються, суспільство може використовувати ті правові інструменти, що є застосовуваними в цій державі. Згідно з досвідом організації "ЕкоПраво-Київ", такий підхід є досить недієздатним. Було б набагато ефективніше, якби громадськість мала змогу звертатися безпосередньо до міжнародних інституцій та організацій у разі порушення таких екологічних правил. Щодо України, потрібно згадати такі проблеми:

  • Протиріччя між національним законодавством та правилами ВТО;
  • Намір України увійти до ВТО і дотримувати її принципів призведе до виникнення у суспільстві напруження між екологами та представниками уряду;
  • Жодна громадська точка зору, як наслідок не розвинутого громадянського суспільства, не може вплинути на осіб, що приймають рішення;
  • Економічна криза в Україні скорочує можливості інвестувати внутрішні ресурси у неперервні процеси виробництва (наприклад, сільськогосподарський сектор зацікавлений більш, ніж хто-небудь, у імпорті та необмеженому використанні ГМО);
  • Значна корумпованість осіб, що приймають рішення, на всіх рівнях влади;
  • Українська громадськість абсолютно не усвідомлює загрозу експансії ТНК на національному ринку та ринках країн СНД, на відміну від західної громадськості, яка вже кілька років стикається з наслідками діяльності ТНК.
Політичні та правові повноваження ТНК.

Зараз ми є свідками не тільки економічного впливу ТНК у СНД, але і їх втручання у законотворчі процеси. За допомогою впливових економічних та фінансових стимулювань вони приймають активну участь у підготовці проектів законів і слугують тільки своїм корпоративним цілям. Одним із основних напрямків, на якому зосереджена стратегія ТНК в Україні, є пестициди та їжа, що містить генетично змінені організми (ГЗО). Ілюстрацією цього є національне законодавство з питань ГЗО в Україні та інших країнах СНД. Оригінал проекту закону про ГЗО в Україні був далеко недосконалим, коли його було подано до парламенту. Він не містить основного принципу - принципу застереження. Але незважаючи на слабкість закону, його все ще підтримують зацікавлені особи, які мають контакти з компаніями, що виробляють ГЗО і виборюють сприятливі умови на національному ринку.

Однією з наймогутніших ТНК, що мають на сьогоднішній день стійку позицію на ринку України, є компанія Монсанто. Вона у значній мірі впливає на маркетингову політику України, а також на зміст національних законів. Застосовувані методи є часто безпринциповими і це саме та компанія, яка лобіювала нещодавно відхилений проект закону про ГЗО і все ще підштовхує прийняття закону парламентом. Завдяки зусиллям партії Зелених України та громадським організаціям України, законопроект, що був розроблений за допомогою компанії, було відхилено у першому читанні. Але незважаючи на поразку, заінтересовані компанії все ще намагаються просунути свою пропозицію до прийняття.

У той час, коли міжнародні економічні інституції розвиваються та могутнішають, міжнародні екологічні інститути повинні укріплюватися. Якою ж гострою повинна бути екологічна криза, щоб ТНК (які впливають на діяльність міжнародних економічних організацій і є найбільш байдужими до проблем довкілля) також занепокоїлися? Чи ж вони не люди? Розглядаючи всі форми протесту громадських організацій проти політики ВТО, виявляється доцільним для екологічних неурядових організацій (НУО) у співробітництві з ТНК розробити та підписати Меморандум про чисте виробництво на планеті Земля. В цьому відношенні було б чи не найдоцільнішим звернутися до ООН з проханням очолити цей процес. До речі, Генеральний секретар ООН, Кофі Анан, сказав, що 21 сторіччя характеризується зростаючим впливом громадських організацій на творення політики. Саме з цим і є співзвучною ідея меморандуму.

Міжнародні екологічні організації та мережі виконують грандіозну місію. В той же час незчисленна кількість місцевих, регіональних та національних екологічних громадських організацій наполегливо працюють, щоб захистити навколишнє середовище та спрямувати політику своїх держав в бік стійкого розвитку. Їх роль важко переоцінити. Але міжнародні угоди та документи розробляються та приймаються саме завдяки спільним зусиллям учасників та діячів – від місцевого до міжнародного рівня.

Summer 2001 - A Quarterly Publication.
"NORTHERN LIGHTS"
The newsletter of ANPED, the Northern Alliance for Sustainability

http://www.anped.org
.:: Copyright 2002 EcoPravo-Kyiv NGO ::.
Email: