Контактна інформація:
Громадська еколого-правова організація "ЕкоПраво- Київ"

Адреса для листування:
Україна, 04119,
 Київ-119, а/с 51
тел/факс:
+38044 2545764
тел:
+38044 5997885

Email:

..Архів новин


Участь громадськості та інших зацікавлених осіб в підготовці
Третьої національної доповіді про стан виконання Конвенції про біологічне різноманіття в Україні

 

Громадська еколого-правова організація „ЕкоПраво-Київ” запрошує представників всіх зацікавлених сторін взяти участь в обговоренні проекту Третьої національної доповіді про стан виконання Конвенції про біологічне різноманіття в Україні, яка була підготовлена Міністерством охорони навколишнього природного середовища України навесні 2005 року.

 

Залишити коментар в форумі >>

Коментарі та рекомендації:

 

 

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ

ЛІсового господарства

УКРАЇНИ

01023, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9а

тел. 228-56-66, 226-32-53

телетайп  132271 ель,

E-mail:

 

03.08.2005

 

 

№ 06-17/2753

на № 64

 

від 23.06.05


 

Держкомлісгоп України розглянув Вашого листа щодо проекту Третьої національної доповіді з виконання Конвенції про біорізноманіття і повідомляє.

У підготовці проекту зазначеної та перших двох доповідей Держкомлісгосп участі не приймав, оскільки це питання знаходиться в компетенції Мінприроди України.  Але інформацію з питань ведення лісового господарства та стану лісів в Україні Держкомлісгосп систематично надає Мінприроди, зокрема до Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні; щодо виконання вимог Кіотського протоколу до рамкової Конвенції ООН про зміну клімату; щодо виконання державних цільових програм тощо.

Враховуючи вищенаведене, надаємо довідку стосовно збереження біорізноманіття лісів.

На сьогоднішній день Україна бере участь у виконанні 13 міжнародних правових документів у галузі збереження біорізноманіття. Державний комітет лісового господарства в межах своєї компетенції забезпечує виконання таких конвенцій:

1.      Конвенція про охорону світової культури та природної спадщини.

2.      Конвенція про охорону біологічного різноманіття.

3.      Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин.

4.      Конвенція про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення, головним чином як місця перебування водоплавних птахів.

5.      Конвенція про охорону дикої фауни, флори та природного середовища їх перебування в Європі.

Україна приєдналася до пан-європейського процесу захисту лісів у Європі. Починаючи з 1993 року Держкомлісгосп приймає участь у роботі постійно діючого процесу - Міністерської конференції по захисту лісів Європи. За цей час Україною підписано цілий ряд резолюцій Страсбурської, Гельсінської, Лісабонської та Віденської конференцій, зокрема S2 - "Збереження лісових генетичних ресурсів" та H2 - "Генеральні  принципи збереження біологічного різноманіття лісів у Європі". Таким чином, Україна не лише підтримала подальший розвиток пан-Європейського процесу збереження лісів Європи, а й взяла на себе зобов’язання вести лісове господарство на узгоджених європейських принципах сталого розвитку, зокрема щодо збереження біорізноманіття лісів.

Природне і слабо порушене біологічне різноманіття збереглося не більше як на 30% території України. Із них переважна кількість належить лісам – 50,3%.

            Всього в Україна функціонує 14 природних і 3 біосферних заповідників, 7 національних парків, які відповідно до національного законодавства є науково-дослідними установами національного значення. Нараховується 24 ботанічних садів, 15 основних дендраріїв при лісогосподарських вузах і науково-дослідних станціях і 83 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, із них 65 є старовинними, які закладені в XVIII, XIX століттях.

Найбільш репрезентативними центрами біологічного різноманіття та ендемізму в Україні є гірські екосистеми Українських Карпат (15,7% площі усіх лісів України) і Криму. Деградація цих екосистем обумовлена вирубками лісів в повоєнний період, пожежами та непомірним випасом худоби. Тим не менше, тут зустрічаються унікальні для Європи масиви пралісів. Вивчення біорізноманіття лісових екосистем Українських Карпат в рамках міжнародного проекту показало, що видовий склад лісів наближений до природного, а місцями значно багатший в порівнянні з іншими карпатськими країнами Європи.

Питання в галузі охорони, невиснажливого використання та відтворення біологічних ресурсів в Україні регулюються наступними законодавчими та нормативно правовими актами України:

1.            Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року

2.            Закони:

2.1.     "Про охорону навколишнього природного середовища", від 26 червня 1991 року, № 1268-XII;                                     

2.2.     "Про природно-заповідний фонд", від 16 червня 1992 року № 2456-ХІІ;                                                                              

2.3.     „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР

2.4.     „Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року № 586-XIV

2.5.      "Про рослинний світ",  від 9 квітня 1999 року, № 591-ХIV;

2.6.     "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону", від 10 лютого 2000 року, № 1436-ІІІ;

2.7.     "Про мисливське господарство та полювання", від 22 лютого 2000 року, № 1478-ІІІ;

2.8.     „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”, від 21 вересня 2000 року № 1989-ІІІ;

2.9.     "Про тваринний світ", від 13 грудня 2001 № 2894-III;

2.10. „Про Червону книгу України”, від 7 лютого 2002 року № 3055-III;

2.11.  „Про екологічну мережу України”, від 24 червня 2004 року № 1864-IV.

3.            Кодекси:

3.1.     Лісовий кодекс України, від 21 січня 1994 року, № 3853-XII;

3.2.     Кодекс України про надра, від 27 липня 1994 року № 132/94-ВР;

3.3.     Водний кодекс України, від 6 червня 1995 року № 213/95-ВР;

4.            Інші нормативно-правові акти:

4.1.     Першочергові заходи щодо створення захисних лісових насаджень на неугіддях та в басейнах річок”, схвалені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.03.2001 №189-р, реєстраційний номер програми №163;

4.2.     Державна програма “Ліси України”, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 №581, реєстраційний номер програми №207.

4.3.     Указ Президента України від 05.01.2004 «Про заходи щодо посилення державного контролю у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів».

4.4.     Указ Президента України від 07.02.2004 «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства».

5.            З метою охорони, координації міжнародних зусиль в природоохоронній діяльності Україна ратифікувала такі конвенції та угоди:

5.1.     Конвенція про охорону біологічного різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992 рік), Закон про ратифікацію Конвенції від 29 листопада 1994 року № 257/94-ВР;

5.2.     Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (Ріо-де-Жанейро, 1992 рік), Закон про ратифікацію Рамкової конвенції від 29 жовтня 1996 року № 435/96-ВР;

5.3.     Конвенція про охорону дикої флори та фауни та природних середовищ їх існування в Європі (Берн, 1979 рік), Закон про приєднання України до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі від 29 жовтня 1996 року № 436/96-ВР;

5.4.     Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971 рік), Закон України про участь у Конвенції від 29 жовтня 1996 року № 437/96-ВР.

5.5.     Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн, 1979 рік), Закон України про приєднання до Конвенції від 19 березня 1999 року № 535-XIV;

5.6.     Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (Вашингтон, 1973 рік), Закон України про приєднання від 14 травня 1999 року № 662-ХІV.

5.7.     Угода про збереження кажанів в Європі (Брістоль, 1995 рік), Закон України про приєднання до Угоди від 14 травня 1999 року № 663 –XIV;

5.8.     Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн, 1979 рік), Закон України про приєднання до Конвенції від 19 березня 1999 року № 535- XIV;

5.9.     Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття (Монреаль, 2000 рік), Закон про приєднання до протоколу від 12 вересня 2002 року № 152-IV;

5.10. Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату. Закон України про ратифікацію від 4 лютого 2004 року № 1430-IV.

5.11. Рамкова конвенція  про охорону та сталий розвиток Карпат (Київ, 2003 рік), Закон України про ратифікацію Рамкової конвенції від 7 квітня 2004 року №1672-IV.

В проекті нового Лісового кодексу прийнятого за основу введено нову статтю „Збереження біологічного різноманіття у лісах” відповідно до міжнародних вимог і зобов’язань, що передбачає застосування власниками та постійними користувачами лісів екологічно орієнтованих способів використання і відтворення лісів, виділення і збереження об’єктів цінного генетичного фонду, забезпечення охорони рідкісних видів рослин, пралісів тощо.

Виходячи з вимог діючого законодавства та екологічних реалій сьогодення, визначені основні пріоритети сталого розвитку лісового господарства України. Ці пріоритети закріплені у Державній програмі “Ліси України” на період 2002-2015 роки. До них відносяться:

           збільшення лісистості території до науково обгрунтованого оптимального рівня;

           нарощування природоохоронного потенціалу лісів та збереження біологічного різноманіття лісових екосистем;

           підвищення стійкості лісових екосистем до негативних факторів навколишнього середовища - зміни клімату, зростаючого антропогенного навантаження, лісових пожеж, хвороб та шкідників лісу;

           розширення робіт із захисного лісорозведення і агролісомеліорації.

Основними групами заходів, які здійснюються у сфері лісового господарства для реалізації згаданих пріоритетів, є:

           збереження цілісності лісових масивів, як середовищ існування рідкісних і цінних видів рослин і тварин. Збереження важливих для природного розвитку елементів лісової екосистеми при проведенні лісівничих заходів;

           здійснення лісівничих заходів, спрямованих на відтворення корінних лісових та рослинних угруповань;

           максимальне використання технологій, що сприяють збереженню і відновленню біологічного різноманіття при здійсненні лісівничих заходів. (Це  створення змішаних деревостанів зі складною структурою, відтворення цінних природних екосистем, проведення рубки в осінньо-зимовий період, залишення на лісосіках насіннєвих дерев, введення цінних деревних та чагарникових порід під намет лісу);

           організація і здійснення системи заходів проти різних стихійних явищ (промислове забруднення, лісові пожежі, шкідники тощо);

           орієнтація лісоуправління на відновлення деревостанів максимально близьких за породним складом та структурою до корінних, що найефективніше використовують лісорослинний потенціал.

Враховуючи виняткове значення лісів для екології всієї України, Держкомлісгосп проводить цілеспрямовану роботу щодо збільшення площі лісів з обмеженим режимом лісокористування, заповідання лісових територій.

У лісах Держкомлісгоспу створено майже 3 тис. об’єктів природно-заповідного фонду на площі понад 1 млн. га. Нині в нашій державі уже заповідано 13,7% земель лісового фонду. Загалом же заповідано  4,5% території України, серед яких лісові території займають майже 60%. Це свідчить про те, що у лісовому господарстві країни створені більш жорсткі критерії щодо принципів господарювання і відповідають вимогам Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття. Крім того, Україна, на відміну від інших європейських країн, має високу, до 50%, частку лісів обмеженим режимом господарювання, де заборонені рубки головного користування.

Проте ефективність збереження біорізноманіття недостатня. Під загрозою зникнення знаходиться 356 видів рослин та 263 види тварин, занесених до Червоної книги України, та 42 лісових рослинних угрупування, занесених до Зеленої книги України.

Мережа установ природно-заповідного фонду Держкомлісгоспу складається з:

           6 природних заповідників;

           4 національних природних парків;

           1 дендрологічного парку.

Останнім часом в Україні активно ведеться робота зі збільшення заповідності. Така діяльність обґрунтована. Проте зростання частки заповідних територій здійснюється переважно за рахунок лісів, що не сприяє збереженню біорізноманніття інших унікальних  природних територій.

Подальша орієнтація тільки на ліси при розширенні заповідних територій призведе до того, що навіть 10% рівень заповідності території України позбавить її лісове господарство здатності хоч в деякій мірі задовольняти потреби суспільства в деревині. При цьому також будуть послаблюватися екологічні функції заповіданих лісів,  погіршуватиметься їхній санітарний стан.

Потрібні більш глибокі наукові висновки щодо створення нових заповідних об’єктів. Потрібно обов’язково  враховувати специфіку лісовирощування у різних природних зонах, особливо в Лісостепу та Степу, та соціально-економічні наслідки заповідання  лісів в регіонах, де лісове господарство є основою регіональної економіки. Сьогодні слід більше приділити уваги утриманню і розвитку інфраструктури існуючих заповідних об’єктів, удосконаленню відповідної нормативно-правової бази. Необхідно розробити нормативи фінансування об’єктів природно-заповідного фонду і домогтись їх повного забезпечення з боку держави. Створені для кількості, без належної фінансової підтримки заповідники чи національні парки змушені будуть в своїй діяльності робити зусилля на заробляння коштів, в результаті чого втрачатиметься ефект заповідності.

 

Ще у 80-ті роки минулого сторіччя було започатковано виділення генетичних резерватів у всіх природних зонах України. Відбір найкращих „плюсових” дерев і насаджень було розпочато ще раніше -  з 60-х років. На той час в Українському науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА) була розроблена та виконується програма з організації елітного насінництва. Реалізація цієї програми отримала міжнародне визнання. На теперішній час в лісових насадженнях України відібрано більше 3 тис. плюсових насаджень десяти деревних порід та більше 4 тис. плюсових дерев 34 деревної породи. Створено більше 1,4 тис. га клонових насінних та більше 100 га родинних плантацій, близько 3 тис. плюсових дерев семи видiв проходить перевірку за потомством в випробних культурах на площі більше 100 га, відібрано близько 500 генетичних резерватів 31 деревної породи загальною площею понад 26 тис. га.

Існуюча мережа лісових генетичних резерватів, плюсових насаджень і дерев є унікальним комплексом, що представляє найбільш цінну частину генофондів лісових деревних видів. Разом з тим, ця мережа все ще  недостатньо використовується для збереження і відновленням генетичного і біологічного різноманіття лісів, в першу чергу з економічних причин.

Крім того, в Україні створена мережа об’єктів збереження лісових деревних видів. Це більше 130 га клонових банків (7- видів), біля 270 га географічних культур (1700 популяцій 13-ти видів).

З метою збереження пралісових екосистем, еталонів насаджень головних лісоутворюючих порід, а також малопоширених, рідкісних і зникаючих видів рослин співробітники Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва (УкрНДІгірліс) у співдружності з працівниками лісогосподарських підприємств відібрали, атестували й оформили в західних областях України (Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Чернівецькій і Закарпатській) понад 200 генетичних резерватів на площі більше 13 тис. га, що становить майже 56% від загальної площі їх в Україні, 400 га плюсових насаджень, 1300 плюсових дерев і 118 га клонових лісонасіннєвих плантацій.

В результаті проведених досліджень розроблені терміновість і рівень заходів із збереження генетичних ресурсів для більшості лісових видів, представлених в лісах західного регіону України. Особлива увага приділена червонокнижним лісовим видам – тису ягідному, сосні кедровій європейській, береці та іншим. Крім збереження на об’єктах природо-заповідного фонду і в генетичних резерватах, проводиться цілеспрямоване розширення їх площ. Цьому сприяє створена насіннєва база на селекційній основі і вирощування високоякісного садивного матеріалу.

 

                                  Заступник Голови 

 

М.М. Ведмідь

 

Повернутись на попередню сторінку